Цьогорічний хокейний сезон для
червоноградської команди завершився вдало – хлопці привезли нагороди –
третє місце вони здобули в обласній першості.
- Ми не сподівалися, що завоюємо якусь нагороду, - зізнається тренер команди Орест Левицький. - У нас з грудня не
було жодного тренування, ми виходили на лід від гри до гри. По-перше, не було
де тренуватися, по-друге, не було часу. Графік був насичений, по кілька ігор на
тиждень. Лише за останні три дні довелося зіграти шість ігор.
- Розкажіть детальніше про матчі, у яких ви перемогли.
- Першість області проходила на Новояворівській ковзанці. В першості області
брало участь 9 команд Львівщини, були сильні, такі, як «Ватра» (Новий Розділ) –
там усі гравці з хокейної школи, вони три роки займали перші місця в ЗУХЛ. Ми їх
обіграли і посіли друге місце у своїй підгрупі. У півфіналі за 3-4 місце змагалися
з СК «Експрес» (Львів) і програли з рахунком 6:3. А наступного дня у боротьбі
за третє місце вийшли на лід з ХК «Львів» і перемогли - 6:2. Друге місце
дісталося СК «Експрес» (Львів), а перше посіла команда ХСК «Явір».
А в чемпіонаті Західної України 3 квітня грало шість команд: Закарпатська
область, Івано-Франківська, Волинська, Львівська, Тернопільська та ветерани
Львівщини. За команду ветеранів грали троє наших хокеїстів: я, Богдан Подоляк і
Василь Распаркін. Окрім нас, в команді були ветерани зі Львова, Яворова і
Дрогобича. Наша команда у боротьбі за третє місце зійшлася на льоді з Івано-Франківськом,
але франківчани обіграли нас з рахунком 5:7. Перемога у чемпіонаті дісталася
Львову. До речі, за Львів грали двоє червоноградців, мої сини Святослав і
Микола, вони забили по одній шайбі. Отже, можна сказати, ця перемога також
наша.
- Які команди було найважче подолати?
- Цього сезону не було таких, у нас з суперниками була різниця в двох-трьох
шайбах. Хоча «Явір» - непередбачувана команда, з ними грати складніше, аніж з
іншими.
Основний фактор, який впливає на майстерність команди, – наявність місця
для тренувань. Я вже колись розповідав вам, як нам доводиться їздити
тренуватися вночі у Новояворівськ, бо вдень там усе зайнято. Якби в
Червонограді побудували ковзанку, наша команда вийшла б на ще вищий рівень, я
вас запевняю. Приміром, команди Калуша і Луцька тренуються два рази в день!
Можете собі уявити? А у нас тренування суто теоретичне: я навчаю хлопців, як
зробити в тій чи іншій ситуації, з якого боку краще вдарити ключкою, як
під’їхати до воріт суперника і так далі. Дуже прикро, що не можемо «викластися»
сповна. Для того, щоб не втрачати кваліфікацію, ми незабаром станемо на
роликові ковзани. Також двічі на місяць будемо їздити в Калуш на лід, там теж є
закрита ковзанка.
- Склад команди у вас той самий, чи, можливо, збільшився?
- На жаль, він навіть зменшився на двох хокеїстів. Окрім того, помінявся
воротар – в нашу команду перейшов Дмитро Балашов з львівської команди «Беркут».
Отже, тепер склад у нас такий: Богдан Подоляк, Юрій Дзядик, Олег Троцько,
Микола Квас, Василь Распаркін, Петро Яковенко, Олег Лагода, Олег Драган, Дмитро
Балашов, ну і сім’я Левицьких у повному складі: я, Микола, Святослав, Василь та
Юрій. В жодній команді немає такої хокейної династії!
- Отже, цього сезону команда вийшла на вищий рівень?
- Так. Наші результати змінилися у кращу сторону, коли до нас перейшов Дмитро
Балашов. Це гравець, який прислухається до інших, допомагає в організації гри. І
якщо колись ми лише охороняли свої ворота, то тепер забиваємо шайби суперникам,
бо ворота надійно захищені. Шкода, що в першому колі програли багато матчів. А
якби з самого початку грали так, як зараз, то увійшли б у першу четвірку. А так
лише 8 місце.
Нас запрошують наступного року грати за Луцьк, але ми зробили збори команди
і вирішили, що доберемо двох-трьох гравців (до нас в команду хочуть і львівські
хокеїсти, і волинські) і вийдемо мінімум на друге місце. До речі, 15 квітня
ветеранську команду чекають на кубку Карпат в Івано-Франківську.
Розмовляла Світлана Яник
