Черговий обдарований український хокеїст Артур Чолач, вихованець дитячої школи Галицькі Леви (Новояворівськ) переїхав до Росії, плануючи отримати російський паспорт.
Валерій Сидоров з Москви, спеціально для Sport Arena
Останнім часом в результаті кризи в українському хокеї багато гравців шукають кращої долі за кордоном. Проте в більшості випадків ми кажемо про дорослих гравців, які вже заграні за збірні України, і які просто шукають варіанти заробітку в різних іноземних, в тому числі російських лігах.
Проте проблема с міграцією гравців дитячого та юніорського віку є набагато більш серйозною.
В принципі, немає нічого поганого в тому, що діти та їх батьки шукають більш конкурентне середовище для підвищення майстерності. Це нормально, враховуючи низький рівень хокею в Україні та бажання продовжувати кар’єру професійно.
Проте коли дитина переїжджає до країн Європи, США або Канади, в майбутньому на 95% вона зберігає українське громадянство. І зовсім інша ситуація з переїздом українських гравців до Росії.
Не так давно в чемпіонаті Московської області з хокею в команді ЦСКА з’явився 14-річний український захисник Артур Чолач. Вихованець Новояворівської школи хокею Галицьких Левів переїхав до Росії не просто як легіонер. Насайті Федерації хокею МосквиАртур вже підписаний як гравець, що має російське громадянство. Тобто, батьки дитини вже займались оформленням відповідних документів і за два роки, по досягненню 16-річного віку, Чолач з великою ймовірністю отримає російський паспорт.
Чолач — досить перспективний захисник. В 11 матчах, які він вже встиг зіграти за команду ЦСКА 2003 року народження, хлопець закинув дві шайби и набрав чотири очки. Через два-три роки він вже міг би грати за юніорсьску збірну України U18, але, нажаль, скоріше за все український хокей цього хлопця вже втратив.
Найгірше те, що Чолач далеко не єдиний українець у команді ЦСКА 2003 року народження. В цьому ж колективі грають ще два вихованці українського хокею – 13-річний захисникВолодимир Волков та 14-річний нападник Гордій Маслов – вихованці школи донецького Донбасу. Звісно, обидва також досить перспективні и обдаровані хокеїсти. Звісно, що вони теж заявлені як гравці, що мають російське громадянство.
Проте на цьому список не закінчується. Наприклад, в школі білоцерківського Білого Барсу є двоє гравців, які свідомо відмовились від викликів до юніорської та молодіжної збірних України, аби отримати російське громадянство — 17-річний захисник Володислав Герцик та 18-річний нападник Максим Разумов. Герцик вже грав за ДЮСШ Динамо Москва в минулі роки і планує отримати російське громадянство. Разумов почав грати за Динамо цього року. Звісно, як росіянин.
І це приклад лише двох команд з лише однієї ліги Росії. Скільки ще українських дітей їдуть до Росії і стають втраченими для україньского спорту та українського хокею?
Проблема в тому, що майже кожен українець, що хоче продовжити кар’єру в російських лігах, дуже скоро постає перед вибором — або, хлопче, отримуй російський паспорт, або — до побачення. Більшість вибирає перший варіант.
Україна не єдина країна бувшого СРСР, що має такі проблеми. Багато схожих ситуацій у Росії також з гравцями з Білорусі чи Казахстану, ще двох сильних хокейних шкіл екс-СРСР. Проте нас, звісно, хвилюють наші реалії та їх вплив на деградацію хокею в Україні.
Наразі в найсильнішій лізі Росії КХЛ виступають відразу сім хокеїстів, які могли б виступати за збірну України, але вже грали колись чи виступають зараз під російським прапором. Або просто відмовляються від українського громадянства, аби не вважатися легіонерами в КХЛ. ЦеВолодимир Ткачов(Ак Барс),Микита Лісов(Авангард),Олексій Міхнов(Автомобіліст),Микол?
? Жердєв(Нєфтєхімік/Динамо Рига),Павло Падакін(ХК Сочі),Олексій Понікаровський(Кунь Лунь),Віталій Вишневський(Сєвєрсталь). Є щеОлександр Матєрухін, що відмовився від збірної України заради білоруського паспорту та виступає в тій же КХЛ за мінське Динамо. У другій за статусом лізі Росії (ВХЛ) граютьІлля Назаревич,Володислав ЛисенкотаОлександр Торяник. І це тільки ті, що виступають зараз, не враховуючи гравців, хто вже завершив кар’єру раніше.
Тож виникає цілком природнє запитання — для якої країни працюють хокейні школи України?
Велика кількість найбільш обдарованих дітей виїжджає до Росії при мовчазній згоді тренерів та керівництва шкіл. Більше того, за чутками, деякі наставники, маючи гарні зв’язки з російськими колегами, відкрито агітують дітей та їх батьків їхати саме до Росії, а не до США, Канади чи Європи, де непотрібно міняти громадянство. Це також викликає певний подив а іноді навіть підозри у не зовсім безкорисному інтересі.
Дивує і абсолютно інертна позиція Міністерства спорту та Федерації хокею України, яким, здається, взагалі немає діла до того, що найкращі та найталановитіші діти їдуть до Росії та відмовляються від українського паспорта.
Ми загадали лише декілька прикладів, але навіть цих гравців з головою б вистачило, аби тримати хокей України, юніорську, молодіжну та національну збірні на пристойному рівні. До прикладу так, як це вдається Словенії. Ця скромна країна, також, як і Україна, не має свого сильного чемпіонату в силу різних обставин, але регулярно буває представлена у топ-дивізіоні чемпіонату Світу та вже вдруге поспіль зіграє на Зимових Олімпійських іграх. Не маючи гарних умов у Словенії, багато місцевих талановитих дітей зростають в юніорських лігах Европи, США та Канади, а вже потім, до речі, грають в тому числі і в російській КХЛ. Наразі в КХЛ виступають відразу чотири гравці національної збірної Словенії. Проте всі зберігають словенське громадянство та продовжують виступати за Словенію…
В той же час Україна навесні цього року буде молитися, аби наша національна збірна не програла бодай Румунії та Естонії у третьому за рангом дивізіоні чемпіонату світу — дивізіоні для хокейних карликів. При тому, маючі шалені традиції в хокеї та двох володарів Кубка Стенлі у минулому, а також досить сильних гравців у сьогоденні, які, нажаль, вже грають під іншим прапором.
