«Коли побачиш гру в хокей «вживу», обов’язково з’явиться бажання вийти на лід», - стверджує президент «Хокейного клубу «Червоноград» Орест Левицький, який водночас є тренером. Команда ще зовсім юна – їй лише рік. Однак хлопці вже беруть участь у Західноукраїнській аматорській лізі і впевнені, що це – лише початок їхньої «льодової» кар’єри. Головне – було б бажання та місце для гри. І якщо бажання у наших хокеїстів – хоч відбавляй, то з місцем зараз складно. Та Орест Левицький впевнений: буде і у нас своя ковзанка.
З президентом хокейного клубу «Червоноград» ми зустрілися напередодні тренувань: у ці вихідні хлопці гратимуть у Калуші та Новояворівську.
- Мені приємно, що через багато років у Червоноград повернувся хокей, - каже Орест Левицький. - Колись у нас проводилася першість серед «жеків», червоноградські хокеїсти їздили командою в Харків на першість України - «Золоту шайбу». Хокей в Червонограді був, є і буде, хоча багато хто в це не вірить. Пам’ятаю часи, коли у нашому місті було чотири хокейні коробки, заливалася ковзанка на стадіоні «Шахтар». І ввечері там ніде яблуку було впасти! У кожному дворі хлопці грали в хокей, це була найпопулярніша гра серед молоді. Чесно кажучи, я ніколи не думав, що знову візьму до рук ключку.
- Як утворився «Хокейний клуб «Червоноград»?
- Наша команда почала формуватися навесні минулого року. П’ятеро гравців свого часу грали за Луцьк. І от волинська команда минулого року хотіла їх заявити, але ми вирішили зробити свою команду. Нехай вона буде слабшою, зате своя. Тим більше, якби ми сформували команду наступного сезону, то не встигли б попасти у Західноукраїнську аматорську лігу.
Зараз у нас 16 гравців. Моє захоплення хокеєм перейняли сини та племінники – вони теж грають у команді. Ще четверо хлопців з Червонограда їздять з нами на тренування, пробують себе. Найближчим часом плануємо долучити ще чотирьох-п’ятьох лучан, вони бачать перспективу у нашій команді і хочуть грати за нас.
- Чи всі ваші гравці пройшли хокейну школу?
- У декого є хокейне минуле, проте більшість наших хлопців менше року грають у хокейній коробці. Зараз у нас період «накатування» команди. В іграх перші періоди виграємо, а далі не вистачає підготовки та гравців для заміни.
- Який вік гравців?
- Вік різний, від 17 до 59 років.
- Де, за яких умов команда опановує хокей, який потребує професійної підготовки?
- У Новояворівську є дуже гарна крита ковзанка. Там тренуємося і домашні ігри проводимо. Спочатку їздили в Луцьк - наш хороший колега Юрій Савчук пішов нам назустріч, впускав нас на ковзанку. Але туди далеко їздити, тому перебазувалися у Новояворівськ. Іноді доводиться серед ночі їхати на тренування, бо вдень на ковзанках немає місця. Почуваємося, наче вдома, у нас дружні стосунки з яворівською командою «Явір».
- З якими командами зустрінетеся на льоді найближчим часом?
- У суботу ми граємо в Калуші з їхньою командою «Олімпія», а в неділю в Новояворівську гратимемо з львівським хокейним клубом «Беркут». Наступні вихідні будемо грати з командами Дрогобича і Луцька.
- Команди з яких міст, окрім вашої, беруть участь у Західноукраїнській аматорській лізі?
- Львів, Івано-Франківськ, Дрогобич, Луцьк, Калуш, Тернопіль, Хмельницький, Рівне, Яворів, Чернівці.
- Які з них є також новачками?
- Фактично тільки ми. Якщо взяти новостворені команди «Подоляни» (Тернопіль) та «Ротор» (Хмельницький), то вони вже чотири роки грають в хокей, просто заявилися нещодавно. У всіх містах, які беруть участь у Західноукраїнській аматорській лізі, є ковзанки, де можна тренуватися в будь-який час дня і ночі. Звичайно, ті команди будуть сильніші. Луцьк на початках чотири роки програвав, поки у них не було свого льоду.
- Хто фінансово допомагає команді?
- Наразі ми самі себе фінансуємо. Форма, поїздки – все за власний кошт. Якщо їдемо у ближні міста, то добираємось своїм ходом, якщо далеко, скажімо, у Калуш, Івано-Франківськ чи Луцьк – винаймаємо автобус. Поки не знайшли спонсорів, тримаємося суто на особистій ініціативі. Спорядження досить дороге, щоб одягнути одного хокеїста, потрібно до 2 тисяч доларів. Навіть ковзани для хокею відрізняються від взуття для масового катання: вони зроблені з цупкішого матеріалу і мають дуже гостре лезо, щоби можна було різко зупинятися, розвертатися.
- Яка перспектива розвитку хокею в місті?
- Наразі ми хочемо облаштувати в дитячому містечку майданчик, на якому влітку можна було б кататися на роликах, а взимку заливати воду і робити ковзанку. Здається, влада збирається йти нам назустріч. Сподіваємося, з цього буде якийсь результат. Ми ж не для себе цю команду створили, вона буде існувати постійно, молоді гравці змінюватимуть старших.
- Який, на вашу думку, розвиток хокею в Україні?
- Дуже великий, зокрема, на Заході. Тільки на Львівщині є шість хокейних команд (разом з нашою): «ВІМ-Беркут», «Львів» та «Експрес» - львівські, «Явір» - яворівська, «Еней» - дрогобицька і ми. Скажімо, в Луцьку і Тернополі – по одній команді; в Хмельницькому є п’ять, але грає одна; так само і у Вінниці. У Вінниці, Луцьку і Хмельницькому є дитячі хокейні школи. Я впевнений, якби не криза в країні, хокей розвивався б іще швидше.
Розмовляла Світлана Федкевич
