У домашньому матчі з київським
«Соколом» вже на перших її хвилинах нападник «Левів» Олександр Хміль у
зіткненні із захисником гостей Костянтином Рябенком отримав серйозне подвійне
ушкодження – зламав ніс та малогомілкову кістку. Тож тепер 47-ий номер «Левів»,
якому 6-го січня виповниться 32 роки, зможе взяти участь в іграх регулярної
першості Професійної хокейної ліги України лише десь на початку лютого. Про це
кореспонденту прес-служби клубу напередодні зустрічі Нового року розповів сам
гравець.
– Щойно
стало зрозуміло, що ушкодження не лише не дозволять продовжити участь у грі, а
й є досить серйозними, мене відвезли у районну лікарню, – розповідає сам
гравець. – Рентген засвідчив, що в зіткненні мені зламали ніс та малогомілкову
кістку. На щастя, перелом ноги обійшовся без зміщення, тому мені одразу наклали
гіпс, який доведеться носити орієнтовно три неділі. А от з носом ситуація
вийшла дещо складніша, тому, аби його правильно вправити, довелося їхати у
Львів. Користуючись нагодою, хочу подякувати лікарям, які і в Новояворівську, і
у Львові все зробили на високому професійному рівні. Наразі почуваюся
нормально.
– У багатьох викликає подив
перелом ноги. Адже удар ніби то був лише в обличчя… Можеш більш детально
розповісти про зіткнення з Рябенком?
– Ми
проводили атаку і я віддав пас на край Сидорову. На вході в зону «Сокола» він
повернув мені шайбу і саме в цей момент Рябенко мене зустрів на синій лінії.
Мені здавалося, що я мав проскочити захисника «Сокола». Тому й не очікував
удару, але вийшло, що він плечем вдарив мене в ніс. В момент удару опорна нога
пішла вперед, а ковзани залишилися на місці. Тому й стався перелом.
– В тому епізоді арбітри
порушення правил з боку гравця «Сокола» не зафіксували. А ти як вважаєш, воно
мало місце?
– Важко
щось сказати – я не бачив момент удару. Якщо все було в межах правил, як
трактують судді, то Рябенко просто майстер. Але хлопці кажуть, що він наніс
удар з порушенням правил, бо не встигав мене накрити. Коли це так, то м’яко
кажучи, він вчинив не по-спортивному.
– Настрій у тебе пригнічений?
– В
принципі, ні. Звісно, прикро, що таке трапилося. Але це ж хокей – вид спорту
достатньо травматичний, тому подібних ситуацій в ньому виникає чимало. А ще
скажу, що мені гріх скаржитися на долю в цьому питанні. Адже за кілька днів
мені виповниться 32 роки, як для хокея, вік не молодий. Однак у дорослому хокеї
це моя перша подібна травма. Раніше тільки в ще дитинстві, мені тоді було десь
років 13, я якось зламав ключицю. Та й загалом до подібних ситуацій
професійному спортсмену потрібно ставитися по-філософськи: травми – це частина
нашого життя.
– Коли ми зможемо тебе знову
побачити у грі?
– Як я
вже казав, тижні три доведеться носити гіпс. Потім ще десь днів 10–15 піде на
реабілітацію. Виходить, на лід я зможу вийти десь орієнтовно в кінці січня – на
початку лютого.
– Потреби перебування в лікарні
немає?
– Ні.
Адже перелом обійшовся без ускладнень. Зараз ходжу на милицях. Мені пропонували
кілька днів провести у лікарні. Але для чого?.. Вдома я видужаю швидше. Тепер
головне, правильно провести реабілітацію, щоб якомога швидше повернутися в гру
і принести команді максимальну користь.
– Ти родом з Києва. Не було
варіантів, щоб пройти реабілітацію в Києві?
– Були,
але все зваживши, я прийняв рішення залишитися у Новояворівську. Тут все поряд,
а умови для реабілітації нічим не гірші, ніж в Києві. Але там мені довелося б
кожен раз витрачати купу часу і сил, щоб
добратися на процедури. До того ж в дружини були б додаткові клопоти, а вона ж
працює. Та і я страшенно не люблю, коли за мною доглядають.
– На Новий рік вона приїде до
тебе?
– Так.
Новий рік будемо зустрічати в Новояворівську разом з нею та Миколою Сидоровим і
його дівчиною. Ми в Новояворівську з Миколою живемо в одній квартирі.
– Напевно і в тебе, і в твоїх
партнерів настрій не надто святковий?
–
Звичайно, якби ми обіграли в останньому матчі «Компаньон-Нафтогаз», настрій був
би зовсім інший. А так виходить, що серія невдалих ігор надто затягнулася.
– На
твою думку, що стало причиною поразки в цьому надзвичайно важливому матчі?
– Важко
сказати. Провалили початок зустрічі – дуже швидко рахунок став 0:2, а на
перерву пішли, пропустивши чотири шайби. Потім два періоди виглядали краще за
«Компаньон», але вже було запізно. Не хочу виправдовуватися, але не можу не
відзначити, що з приходом на посаду головного тренера Олександра Сеуканда,
«Компаньон-Нафтогаз» дуже сильно додав у грі. Перш за все команда добавила у
фізичній підготовці. Так що їхні останні перемоги не є випадковими.
– Тепер «Леви» відстають від
четвертого місця вже на шість очок. Як вважаєш, цей відрив можна ліквідувати?
– А чому
ні? Попереду ще дуже багато ігор. Так, ми програли «Компаньону» та й в цілому
зараз переживаємо не простий період. Але
гра з «Соколом» наочно показала, що поступово ми виходимо з кризи – нам би ще
трохи везіння. Та й суддівство, не знаю чому, по-більшості чомусь виходить
проти нас. Але все в наших руках. Сподіваюся, що в Новому році все у нас
налагодиться.
– Що скажеш про умови тренувань в
Новояворівську?
– Вони
цілком пристойні. На льоду тренуємося, скільки хочемо. Є тренажерний зал,
басейн, сауна. Харчування також нормальне. Так що від нас вимагається лише
працювати належним чином на тренуваннях і віддавати всі сили в кожному
матчі.
– Претензії до керівництва клубу
у тебе є?
– Та ні,
все нормально. Те, що написано в контракті, виконується в повному об’ємі і
своєчасно. Знаєте, не буду нічого приховувати і скажу прямо – коли б щось було
не так, я б тут не грав. Хоча я міг би заробляти більше грошей, ніж отримую їх
зараз. Але для цього потрібно було б покинути хокей. А для мене хокей – це не
просто улюблена гра чи хобі. Для мене хокей – це стиль життя. А стосовно вашого
питання скажу, що мене в «Левах» все влаштовує. Я отримую справжнє задоволення
від того, що граю саме в цій команді.
Прес-служба ХК «Леви».
