На Олімпіаду-2010 збірна України з хокею не їде
10.02.2009
Після стартових перемог латишів та українців їхній очний поєдинок набув вирішального значення. Для господарів льоду невихід на Олімпіаду з домашнього “кваліфайну” – катастрофа, для нашої команди путівка до Ванкувера – потужний імпульс для піднесення хокею у державі. Мотивація прибалтів виявилася вищою.
Несамовита підтримка понад 8 тисяч уболівальників на трибунах “Арена Риги” окрилила господарів, які зі стартовим свистком полетіли на штурм воріт Ігоря Карпенка. На щастя, наш воротар діяв упевнено, а захисники не дозволяли супернику надто часто його турбувати. Уже на 6-й хвилині українська збірна отримала першу неприємність: капітан команди Юрій Гунько, який у відчайдушному стрибку рятував свої ворота, зазнав травми коліна і змушений був завершити гру. Втрата одного із лідерів стимулювала нашу команду на більш активну гру - ініціатива перейшла до рук нашої команди. Шанси відкрити рахунок мали Костянтин Касянчук (двічі) та Олег Тимченко, але в усіх випадках бездоганно діяв Сергій Наумовс. Через велику кількість порушень латвійці часто перебували у меншості і саме одне з вилучень призвело до гола у ворота Наумовса - Андрій Срюбко отримав шайбу на синій лінії, довго вицілював і врешті-решт відправив каучуковий диск у сітку воріт.
Підопічні Олександра Сеуканда теж не змогли вистояти у меншості. Ще до перерви на лаву для штрафників відправився Сергій Варламов, а вже на початку другої 20-хвилинки компанію 12-му номеру склав Олег Шафаренко. Майже хвилину наша команда грала втрьох, гол у наші ворота назрівав і був втілений у життя Карсумсом. Рівну гру зіпсувала прикра помилка - у простій ситуації Дмитро Толкунов подарував шайбу Мікелісу Редліхсу, який холоднокровно переграв Карпенка.
На цьому гра і закінчилась. Українці довго приходили до тями, а латвійці відчайдушно намагалися збільшити свою перевагу. У середині третього періоду Александрс Ніживійс довів рахунок до 1:3. Цей гол зламав нашу команду. Українці почали помилятись у простих ситуаціях, невиправдано порушувати правила… Один із лідерів команди Костянтин Касянчук на рівному місці заробив дисциплінарний штраф, а вже перебуваючи на лаві для штрафників, ударом ключкою по склу отримав вилучення до кінця матчу. Проте Сергій Климентьєв шаленим кидком подарував всій Україні надію на позитивний результат – 2:3. Залишалося півтора хвилини, Сеуканд замінив голкіпера на польового гравця, але за 15 секунд до фінальної сирени Яніс Спруктс позбавив нашу команду навіть теоретичних шансів на потрапляння до числа учасників ХХІ зимової Олімпіади, відправивши шайбу у порожні ворота. Недільний матч українців з угорцями вже нічого не вирішував. У основний час команди зіграли унічию – 3:3 ( в українців відзначилися – Олег Тимченко, Олександр Матерухін та Вадим Шахрайчук), а переможну шайбу в серії буллітів закинув Сергій Варламов. Долю ж олімпійської путівки було вирішено учора надвечір у матчі Латвія – Італія.
Віце-президент Федерації хокею України В’ячеслав Завальнюк “заспокоїв”: “У підсумку команди діляться на переможців та всіх інших. Не варто зациклюватись на цій невдачі. Потрібно дивитись уперед. Попереду боротьба за повернення до світової хокейної еліти. Ось про що потрібно думати”. Залишилося лише незручне питання: навіщо нашій команді в еліту, коли з двох десятків гравців лише п’ятеро не є ветеранами, яким “за 30”?
Післямова
Олександр СЕУКАНД, головний тренер національної збірної команди України
Коли їду на будь-який турнір, друзі та вболівальники бажають успіху та удачі. Сьогодні у нас везіння саме й не було. Я подякував гравцям за самовідданість. Гадаю, що другий гол сміливо можна назвати переломним – це був подарунок супернику.
Сергій КЛИМЕНТЬЄВ, віце-капітан збірної України
Так уже склалося, що граємо одним складом упродовж десяти років. Заміни ветеранам у нас немає, а якщо з’являються талановиті гравці, то відразу від’їжджають до Росії. У нас 45 мільйонів населення, і лише один професійний клуб, і той проводить свої матчі у “магазині” (столична арена “Авангард”. – Авт.). Останні два роки з’явилася тенденція до зміни ситуації на краще, але коли український хокей отримає плоди від цієї роботи, невідомо.
wz.lviv.ua
|
