Австрія – Україна – 2:1 (1:0; 0:0; 1:1)
25 квітня 2010 року, 21:30. «Айсспортцнтрум»
Судді: Л. Брюггеманн (Німеччина), Е. Далтон (Великобританія), Т. Пірагіч (Хорватія)
Австрія: Дівіс. Траттніг – Веренка, Пок – Унтерлугауер, Елік – Лукас, Кірішич – Райхел. Велсер – Кох – Шетзінгер, Раффль – Кашпітц – Пейнтнер, Латуша – Півал – П. Харанд, К. Харанд, Шуллер.
Україна: Симчук. Климентьєв – Остроушко, Толкунов – Побєдоносцев, Срюбко – Наваренко, Ісаєнко – Благой. Міхнов – Шахрайчук – Касянчук, Матерухін – Шафаренко – Тимченко, Матвійчук – Бондарєв – Німенко, Сальников – Варламов – Цируль.
Голи: 1:0. Раффль (Кашпітц, Унтерлугауер, 1:56 – більш.), 1:1. Срюбко (Толкунов, 50:06 – більш.), 2:1. Траттніг (Кашпітц, Раффль, 51:55).
Матч покоління
Матч Австрія – Україна для вітчизняного хокею значив значно більше, ніж просто вихід до еліти. Якщо хтось вважає, що для українського хокею це був матч року або матч триріччя, то я з ним не погоджусь. Цей матч можна назвати не інакше, як матч покоління. Того покоління українських хокеїстів, які в 1998 вибороли путівку до елітного дивізіону, того покоління, яке протягом дев’яти років перебувало серед топ-14 хокейних збірних світу, того покоління, яке, хочеться вірити, свого останнього слова у великому хокеї не сказало. Багаторічним ветеранам нашої збірної – Вадиму Шахрайчуку, Костянтину Симчуку, Сергію Климентьєву, Андрію Срюбку та іншим – у хокеї залишилось не так багато часу. Наразі їх головне завдання – залишити для таких хлопців як Дмитро Німенко та Михайло Балабан хокейний спадок кращий за перший дивізіон.
І прозвучав свисток…
Розпочався поєдинок для нашої команди за сценарієм «гірше не придумаєш». Минуло трохи більше хвилини з початку зустрічі як Олександр Матерухін в безневинній ситуації заробив двохвилинне вилучення, а ще за кілька секунд Томас Раффль здобув перше очко на чемпіонаті, відправивши шайбу у ворота Костянтина Симчука.
Синьо-жовті могли відразу й відігратись, але Дмитро Цируль та Роман Сальников нагоду відзначитись втратили. Остаточно карти нашій команді сплутало 10-хвилинне вилучення Олега Тимченка за атаку в область голови та шиї. Таким чином, майже до завершення першого періоду наша друга ланка і основна спецбригада «випала» з гри.
А допомога спецбригади мінської «Юності» була потрібна вже за кілька хвилин, коли наша команда отримала подвійну чисельну перевагу. Взагалі, що стосується суддівства, то бригада на чолі з німцем Ларсом Брюггеманном карала гравців за найменшого приводу. Австрійці виявились більш готовими до такого суддівства, що й відобразилось на статистиці першого періоду. Австрійці набрали 4 хвилини штрафу в той час як наша команда – 20. Добре, що за великої кількості вилучень наш захист не дав супернику можливості наростити перевагу.
Не хотілось би загострювати увагу на питані суддівства, але на початку другої 20-хвилинки Унтерлугауер буквально скопіював «подвиг» Олега Тимченка і залишився непокараним. А вже через кілька секунд пан Брюггеманн від щирого серця «подарував» Олександру Матерухіну 2-хвилинну відпустку на лаві для оштрафованих. Помиляються всі, навіть найкращі, а про упередженість на турнірах такого рангу говорити не варту. В усякому разі, хотілося б у це вірити.
Під знаком боротьби
Перші 10 хвилин другого періоду можна охарактеризувати одним ємким словом – боротьба. Причому на кожному клаптику льодового майданчика. Команди, схоже, забули про ворота одна одної. Ледь не порушив гольову мовчанку Мануель Латуша, але переграти у ближньому бою Костянтина Симчука нападаючому «Ред Булла» не вдалось. Ще один класний шанс втратив Дарсі Веренка, точний кидок якого ефектно «потягнув» Костянтин Симчук. А апогеєм гольового невезіння австрійців став нереалізований вихід один-на-один Роланда Кашпітца (мініатюрний нападаючий «Філлаха» пробив просто у голкіпера). Наша команда вчасно згадала стару як світ істину: не забиваєш ти – забивають тобі. Ми знову отримали подвійну чисельну перевагу і навіть заштовхали шайбу у ворота Дівіса за 1 секунду до кінця періоду, але німецький рефері вгледів у цьому епізоді порушення правил з боку Костянтина Касянчука.
Період надій, період розчарувань
На «період надій» обидві команди вийшли зарядженими на 120%. Австрійці відразу позначили свій акцент обороні власних воріт, а нашій команді нічого іншого не залишалося як шукати своє щастя в атаці. З самого початку третього періоду біля воріт Дівіса почали виникати напівмоменти, але ані Дмитрові Цирулю, ані Олександру Матвійчуку перетворити їх на закинуті шайби не вдалось.
Але той хто шукає, завжди знаходить. Чергове вилучення у складі австрійців – і Андрій Срюбко невідпорним кидком заставив капітулювати австрійський захист.
Але радість нашої команди тривала недовго. Адекватну відповідь на кидок Срюбка знайшов Маттіас Траттніг, який знову вивів свою команду вперед – 2:1.
За шість хвилин до кінця третього періоду стався епізод, який кардинальним чином вплинув на гру. Давид Шуллер занадто брутально повівся з Сергієм Климентьєвим, завдавши нашому захисникові серйозної травми та залишивши свою команду у меншості на п’ять хвилин. Кращого шансу для того аби відігратись годі й шукати. Але у найвідповідальніший момент наша команда розгубилась. Лише один акцентований кидок спромоглися зробити підопічні Михайла Захарова по воротах суперника. І це за 5 хвилин ігрового часу… За півтори хвилини до завершення матчу містер рефері не побачив криміналу в діях Дівіса, коли той за «гарячих» обставин зсунув ворота. Надто багато, як для одного матчу.
У підсумку Австрія здобула перемогу, а з нею і путівку до елітного дивізіону.
www.fhu.com.ua
