У наймолодшій віковій категорії дитячо-юнацького чемпіонату зіграний перший фінальний матч
Мабуть, вперше після того, як Україна стала незалежною, західноукраїнська хокейна команда пробилася до фіналу чемпіонату України. Нехай і юнацького. Але факт залишається фактом: «Галицькі Леви», які вийшли у фінал дитячо-юнацького чемпіонату України з хокею у наймолодшій віковій категорії (U-12), відтепер встановили новий орієнтир для західноукраїнського хокею. Але підопічні Михайла Чиканцева не бажали зупинятися на досягнутому. Проте, у них був серйозний опонент у вигляді «Сокола», який у будь-якій віковій категорії вважається одним з фаворитів чемпіонату. До того ж, перша гра проходила на майданчику «соколят». А ще однією інтригою цього протистояння було те, що зовсім нещодавно дорослі «Леви» змогли на виїзді переграти «Сокіл». Тому, у маленьких «соколят» був такий собі символічний шанс поквитатися з галичанами за старших товаришів.
Але, безумовно, для господарів льоду, втім, як і для їх суперників, головною метою в матчі була перемога, яка суттєво наблизила б до золотих нагород. Гості почали цей матч активніше, проте їх сподівання на швидкий гол виявилися марними. А коли вже гравці «Сокола» увійшли у гру, то «левенятам» стало трохи складніше. Здалося, що підопічні Олега Синькова добре вивчили манеру гри «Галицьких Левів», а особливо їх лідерів, тому і не давали їм зіграти на повну потужність. До речі, варто ще до цього додати, що у перерві Михайло Чиканцев відкрив маленьку таємницю: до Києва не змогли поїхати двоє ключових гравців, які роблять гру та будують всі атаки «левів». Тому, їм було трохи складно. А ще складніше стало, коли «Сокіл» на 9-й хвилині відкрив рахунок. На якусь мить захисники «Галицьких Левів» залишили без уваги Пономаренка, і цієї миті вистачило гравцеві столичної команди. «Соколята» після цього намагалися на куражі зробити рахунок більшим, але цього їм зробити не вдалося. Хоча, хто знає, як би склалася гра, забий Середницький у вільний кут воріт десь за п’ять хвилин до першої перерви. А так рахунок 1:0 давав гостям шанси щось змінити у цьому поєдинку. Щоправда, вони не так часто турбували Сулиму своїми кидками. За весь перший період 22-й номер «Сокола» лише два-три рази серйозно вступав у гру. Але за 18 секунд до перерви голкіпер «Соколят» не зміг виручити. Його польові одноклубники не змогли вивезти шайбу зі своєї зони, що призвело до відповіді «левенят» у виконанні Середи та Кізло. Останній і зрівняв рахунок. Хоча, тут варто додати, що і Сулима зреагував не належним чином, тому доля його провини у цьому епізоді теж є.
Цей «гол у роздягальню» повинен був додати більше впевненості «левенятам». І деякий час так і було. Принаймні, у Сулими стало дещо більше роботи. Проте, тут вже «Сокіл» відкрив інший свій козир – гру на контратаках. Тим більше, маючи таких прудконогих нападників, як той же Середницький, які при першій же нагоді могли би втекти до львівських воріт. Саме так «Сокіл» і організував друге взяття воріт гостей. Знову в центрі уваги опинився Середницький. Те, як він зіграв у гольовій атаці, потребує окремого висвітлення. 14-й номер «Сокола» за рахунок своєї швидкості зміг виграти позицію у двох оборонців, але заклав складний віраж, який вже не дозволяв вийти на перспективну позицію для кидка. Проте, Середницький зміг віддати пас на Бойченка, а той вразив ворота кидком з незручної руки – 2:1. Галичани, варто віддати їм належне, не стали панікувати. Вони одразу заграли активніше і навіть отримали можливість розіграти більшість. Але підопічні Михайла Чиканцева не тільки не скористалися такою можливістю, а й ледь не пропустили третій гол у контратаці. Цього разу гостям пощастило…
А далі градус гри став дещо підвищуватись. Так, у кількох епізодах гравці обох команд ледь не влаштовували кулачні бої. Це лише підтверджує, наскільки нервовим був цей поєдинок, зважаючи на слизький рахунок у ньому. І тут проявився ще один козир у грі «Сокола»: аби не дати своїм суперникам заволодіти ініціативою, вони стали грати у більш силовому стилі. І деякі силові прийоми, які застосовували «соколята», відверто кажучи, нечасто можна побачити у матчах дитячих команд. А коли пішов останній 10-хвилинний відрізок матчу, то здалося, що у «Галицьких Левів» трохи розладналася командна гра. Тому що по черзі гру на себе намагалися брати Чиканцев-молодший, Середа та Кізло (тобто, ті, хто фактично і є лідерами команди), але на користь команді це не завжди йшло. Можливо, саме командної гри не вистачало «левенятам» в останні хвилини гри, аби врятувати ситуацію на льоду. Тому фінальна сирена зафіксувала мінімальну перемогу «Сокола», який зробив перший крок до здобуття чемпіонського титулу. Другий і останній «соколята» можуть зробити вже 27-го лютого у Новояворівську. У противному ж випадку все вирішиться у третьому матчі, який знову відбудеться у Києві. Принаймні, вболівальники та батьки гравців «Галицьких Левів» налаштовані приїхати до Києва знову.
Чемпіонат України серед дітей 2001 р. н. Фінал. Матч № 1
«Сокіл» (U-12) – «Галицькі Леви» (U-12) – 2:1
Шайби: Пономаренко, Бойченко – Кізло
Штраф: 2 – 4
Артем ТЕРЕНТЬЄВ
